Я ОК

Відсутність світла, що перевертає плани з ніг на голову, обстріли, в які ти думаєш "хоч би без жертв", сигнали тривоги, що в'їлися в шкіру, страх про рідних, коли ти не поруч... Виклики. Виклики. Виклики. Щодня. А в день масованого обстрілу чати майорять варіацями "Ти як?". Пишеш ти, пишуть тобі. Ти як? І в голові лунає "Ну чому ми?" Та зранку, з відбоєм, рутинно повертаєшся до кави, збираєш дітей в школу, вигулюєш собаку та їдеш на роботу. Живеш життя як вмієш, можеш, і тримаєшся. Дзинь. На екрані засвітилося коротке "Я ОК". Цього досить. Десь там ок, ти ок. Слово "нормально" змінило для нас свою полярність. І зараз кожному досить простого "я ок". Допомогти. Зробити більше. Підтримати. Стати імпульсом для інших. Це наше щоденне, важливе. Ми ОК. Разом 💙💛